До хати вишня вітами схилилась,
Бо та стоїть зажурена сама.
Старим гіллям до вікон похилилась,
І лине в небо піснею журба.
Старі батьки знайшли домівку в небі,
Дощем їх сльози капають з небес.
Зажурені і моляться в жалобі,
Щоб діти повернулись, рід воскрес,
Щоб хата посміхнулася до сонця
І щоб весною вишня зацвіла,
Даруючи червоного гостинця,
Про мудрість і життя розповіла.
Стоять в обіймах хата з вишнею,
Дощем і вітром б'є обох життя.
Течуть пекучі сльози шибкою,
Схиляє вишня зламане гілля.
Автор Зоя Журавка
