Недільний ранок... Сонечко пригóже,
В віконце щуриться... У плетиві пісень,
Не замовкають всі пташині хóри,
А я пригадую собі вчорашній день
Так було гарно, весело довкола,
У сяйві променів церковні купола,
Вітали відблиском чудесним позолоти,
Натхненних і красивих прихожáн
Зібралися для першого причáстя,
Тримаючи за руки малюків,
Що у накидках й гарних вишиванках,
Щось щеботіли радісно собі
Аж раптом сéстри чемно запросили,
За руки взявшись дітлахи ввійшли,
Призупинившись, всі перехрестились
І запалили, в стрічечках, свічки
Молилися... І у словах промови
Знаходили той сокровенний зміст,
Що душу бриближаючи до Бога,
Розтоплює в серцях холодний лід
Уважно слухав все і мій малий синочок,
Вдивляючись в отця так щиро, що мені
Ледь не скотилися було підступні сльози...
Горіло серденько, як свічечка в руці
Учора він уперше причастився,
Вкусивши тіла збагрянілий хліб...