Є кладовища старовинні й нові,
Столичні й хутірські.
Я різні бачила.
Та ось недавно,
Зовсім випадково,
Уперше опинилась на – Собачому.
Краєчок лісу над рудим болітцем
Незвично яскравів палкими квітами –
Як пляма крові на старому ситці,
Розстеленому під важкими вітами.
Могилки справжні –
У мініатюрі.
Обрамлені дбайливо.
Є з табличками.
Є навіть дати!
Кнопка, Орбіт, Буря…
З цукерками тарілка невеличка…
Тут урочисто під пташиним криласом.
Стає душа тут, навіть темна, зрячою.
І хочеться вклонитись тихій вірності,
Що тут витає, -
Не лише – собачій.
