Я бачив квіти, що покриті пилом
Я бачив очі, припорошені пилком.
Я бачив руки, ніжні і тендітні
І сльози, що втирались поспіхом.
Я бачив долю, і її очима...
Журив нещасних, добрим-помагав.
Я бачив душі з римою й без рими
І кожен звук у душах цих співав.
Одні співали тихо й непомітно,
Другі-на повний голос, що є сил.
Хтось спів складав свій трохи недоладно,
Хтось іноді мовчав. Хтось-голосив.
Я бачив рими. Дивно, але бачив.
Ні, не слова, не звуки-це не так.
Я БАЧИВ рими-легке тріпотіння
Неначе помах крил, що робить птах.
Ці птахи рвали крила, рвавшись вгору.
А деякі, ледь ставши на крило
Злітали в вись немов із лука стріли,
Пронизуючи небеса теплом.
Я бачів душі, з римою й без рими.
Я знаю тільки, ні одна душа,
Хоч як не рвала горло, серце, крила,
У небо не злітала без вірша.
