Це не небо, в грозах плаче
Не ридають хмари слізно,
Це твоя й моя козаче
Умивається країна
Омиває давні рани,
Позбавляється від бруду,
Що вельможнії поганці,
Без страху пред Божим судом
У неправеднім завзятті,
Та жадобі нечестивій,
Осквернивши землю й храми,
Рознесли поганським слідом
Розтоптавши цвіт надії,
Позабувши обіцянки,
У дітей украли мрії,
В їх ж батьків відняли щастя
Ні, не небо, в грозах плаче
Й не ридають хмари слізно,
Це твоя й моя козаче,
Умивається країна...
Досі славна, нездоланна,
Наша матір Україна...
