Так хочеться забути вантаж років,
Упитися наївністю та незнанням,
Не пестити навіть розумності кроків,
Сказати: «Геть!» в собі розчаруванням.
Забутися у споминах дитинства,
У безтурботності юнацького життя,
Зняти з шиї тягар років намисто,
Радісно сідлати казкового коня.
Летіти/бігти скрізь високі трави,
Влетіти у велич замріяних дубів,
Завмерти, бо там ми коханням грались –
Щасливий був: тебе я на руках носив!
Електрики нема, тепло горить свічка,
Я так і не забув стукіт твого серця,
Полум’я свічки твоє малює личко,
То знову я за тебе стою у герці.
28.06.2018
Дача
