Колись в старій прабатьківській хатині
Ми навстіж відкривали двері в сіни.
Я пам'ятаю ластівок донині,
Що у гнізді під бальками осіли.
Коли в старій прабатьківській хатині
У землю влізли дідові одвірки,
Моє життя затрісло в половині,
Як те гніздо - не стало "баби Вірки".
Стара колодка звузила зіниці,
Сховала я у рукаві всі сльози.
Забралась я із рідної "столиці",
А вслід за мною "слухи" наче грози.
Облізли вікна...Хату сторожує
Старий-старий горіх і виноградник.
Без ластівок...Лиш голуби воркують
Й ніхто мені із них вже не порадник.
