Я йшла Смарагдовим містом,
Поки не зняла окуляри.
Повертатись назад уже пізно,
Всі фарби нараз полиняли.
Під ногами звичайна цегла,
І немає коштовних прикрас,
Все що робиться - недаремно!
Переконувалась вже не раз.
В багатьох в голові є тирса,
Серце з шовку б’ється у грудях,
Від ковтка враз з’явилась сміливість,
Галас мавпи у небі крутять.
Мають всі по бажанню-смарагду,
Від якого ростимуть крила
Чарівник скаже Еллі правду
Робить все лиш бажання і віра.
Віра в те, що існують чари
В неповторну, казкову бруківку
Йди по місту лиш без окулярів
Кожен день це з смарагдів сторінка.
У якій є коштовні знаки
Крапки, коми, рядки знайомі
І маленька, вірна собака,
Із якою ти йдеш додому.
