Сумно і зовсім нічого не хочу.
Справи відкладені в іншу епоху.
Місто стискає. І сам, проти ночі,
Здійснюю втечу, рушаю в дорогу.
Так, без нічого, намету не треба,
Вийду опівніч до чистого поля.
Лежачи в травах духмяних під небом
Прошепочу: "Ось і справжняя воля."
Гуркоту міста і гомону люду
Ніби ніколи і не існувало.
Зорі далекі і тиша усюди-
Завжди мені цього буде замало.
Спокій панує в душі і навколо,
Так і пролежу до самого ранку.
Посеред травами вкритого поля
Сум розчинився іще до світанку.
Евгений"Солнце"Мороз
