Я сьогодні намалюю небо,
Промені зроблю, немов ранкові.
Хмари білі, як лебідка й лебідь,
Квіти у міжхмар’ї кольорові.
Птаха, що парить у піднебессі,
Намалюю кольором орлиці.
Ніжні звуки сойки на узліссі,
Наче зов, без досвіду, вовчиці.
Поцілунок теплий в сході сонця,
Рані хмари з озера блакиті.
І холодні роси на долоньці,
Вруну, що біжить щоранку в житі.
День я намалюю весь у квітах,
Сонце ясне – жодної хмарини.
Намалюю бджіл, які на липі,
Мед збирають з цвіту до краплини.
Намалюю червонявий захід,
Першу зірку, що відкрила вечір.
Хмари сині замість синіх ягід,
Що спадають росами на плечі.
Ніч же намалюю всю у зорях,
З Місяцем в сідлі, що скаче в небі.
Солов’їні пісні, мов узори,
А Чумацький шлях лише для себе.
Така романтика!!! 
