як сумно в темряві німій,
о, Боже, де ж він, промінь мій?
свіча горить, а я молюся,
у небо з вірою дивлюся.
побудь зі мною поруч, Отче,
у темряві моєї ночі.
зніми з очей моїх вуаль,
розвій журбу мою, печаль.
змочи вуста сухі водою,
закрий від темряви рукою.
мій Боже, будь зі мною всюди,
наповни щастям мої груди.
веди крізь вітер в майбуття
і розфарбуй моє життя.
в мені ліхтарик засвіти,
щоб вивів світлом з самоти.
і розтопи в душі сніжинки,
зітри із вій моїх крижинки.
щоб знов під сонцем йшла землею
з гарчим серцем і душею.
щоб страх і біль свій подолала,
щоб знову вірила й кохала.
лиш Ти зі мною розмовляєш,
промінням у пітьмі гойдаєш,
як матінка колись гойдала
в ту мить, як доля ніж встромляла...
***
Пронивокливо, журливо... Але з надією... 
