Л.Костенко *Берестечко*
... Земле Обітована!
Вона ж під нами, ось вона!
Та ще й яка, мій Господи, багата!
Лісами щедра, зерном золота,
Міцна зелом, скотиною рогата,
Народом добра, вірою свята.
Хто тут не жив!
А в нагороду,
Хто вдячен був коли цьому народу?!
Я не пишу про те, від чого в серці щем...
Бо тільки сколупнеш і кров тече рікою,
Але не сплю душею, ні віршем,
В думках не маю ні хвилиночки спокою.
Я не пишу... бо плач в моїй душі,
Зливається з плачем мого народу.
Та все боюся, ті слова мої й вірші,
Що кину ворогам, не будуть благородні.
Можливо відболить, на краплю лиш,
І може стану я, хоч трішечки мудріша,
Знайду слова, які прикрасять вірш,
А для заклятих ворогів - ножа гостріші.
Простіть мене, я жінка, я слабка,
Не вмію я з трибун галасувати.
Шукаю слів - де ж Ви, оті слова,
Щоб вороженьків злих могли здолати?
Я не пишу вірші про те, що так болить...
Може колись... коли, коли, коли?..
Проникливо і правдиво звучать Ваші слова у вірші! З повагою і нвйкращими побажаннями до Вас!
PS - я впевнена, що Ми - народ України здолаємо агресора - ворога! - Дай, Господи Боже нам Сили захистити рідну Україну від сусіда-ворога!!
Хороший вірш і спонукає до роздумів. Не відболить душа, не зникне з серця щем бо з слабосилими ніхто не буде розмовляти, а не те щоб рахуватись.
Думки бунтують, плаче зболена душа?
Та благородним словом ворога не подолати!
Щоб дати проклятущим відкоша
Нам перш за все потрібно армію свою плекати.
Про Армію - це не до мене, ми допомогали і допомогаємо, скільки можемо, а от щоб вірші і слова були *благородними* ми з вами повинні дбати, а чи здолаємо ми цим ворога час покаже. А *мат* і іншого *лайна* в своїх віршах не хочу допускати.
Дякую за відгук
Щиро і відверто. Не всі ми оратори, та навіть і В них бувають моменти, коли слова німіють.
Пан Амелін правий. Правильний наголос в третьому рядочку буде "вІршем, а не віршЕм, ттому з "дощем" і не римується. До речі, те ж саме стосується і 3-го рядочка 2-го катрена.
А вірш хороший.