В 32, у вересні
Калга аж гуділа:
-Клава Льоші Бондаренка
Володю родила!
…Пережито голод лютий,
Життя мирне стало,
Та війна ота проклята
Батечка забрала.
І Володя став, як старший,
Як ото хазяїн:
Сам на тракторнім причепі
Гроші заробляє.
Трактори усі освоїв
До одної марки,
Дижки, борони, комбайни,
Плуги, молотарки.
Не любив ледарювати,
Скажемо між нами,
Через те, мабуть, і груди
Сяють орденами.
…А ввечері на вулиці
Бувало зберуться,
Наш Володя як заграє,
Аж жижки трясуться!
А дівчата як моргали!
Та одна Таміла
У юного гармоніста
Серце полонила.
З родинами їх вітали,
Дарували квіти,
Бо по черзі в них родились
Валя, Льоня, Вітя.
А тепер ось п’ять онуків
Величають діда,
Приїхали аж з Красного
Люда, Толя, Ліда.
То ж давайте приголубим
Кришталеві чари,
Побажаєм довго жити
З Тамілою в парі.
Хай ніколи не хворіють
Роботящі руки,
Хай довгенько ще приносять
Лелеки онуків!
Хай літ сорок ще буяє
Чоловіча сила,
Хай літ сорок обнімає
Володю Таміла.
Щоб було і м'ясо, й сало,
Ковбаса і дині,
Щоб до стоні ще стояло,
Звиняйте, в графині.
Після того як хильнемо
Групою всією
Скажем хором:
- Вітаємо з славним ювілеєм!
15.09.1992
