Ненаписане, несказане, забуте,
Іноді над силу просто бути,
Ні не цим звичайним і лякливим,
А собою щирим, говірливим ...
Розкіш слова, а ще більша розкіш думки,
Це вам не набиті марним сумки,
Розкіш дотику, ще більша - погляду,
Кожен спогад теж має потребу догляду ...
Стіни сірі, а може, розмальовані,
Люди сірі, а може, зачаровані,
Птахом в небо, а може, плазуном в болото,
Комусь радісно просто піти на роботу ...
З тої щирості сплели кришталеві вікна,
Віддзеркалює те, що сховалося,
І тільки в серці залишилася пісня,
Тільки з нею, мабуть, і склалося ...
І коли ходить вона вулицями,
І коли сміється щиро і радісно,
Десь там під липами не обманулося,
А обійнялося щиро і жадібно ...
дякую
