Із першим осіннім протягом,
У дім занесло приреченість -
Зима прибуває потягом,
Допоки звучить це речення…
Допоки дійдем до крапки ми,
У кому ти знов провалишся.
Бо літо густими краплями
Із тебе тече – прорвалося!
Прощайся, моя знедолена,
Із танцями, сонцем, вишнями!..
Згадає тебе оголену
Це літо в ряду з колишніми.
Ще трішки попахне травами –
Допоки до денця витече,
Освітить ще раз загравами,
Твої небеса заквітчані.
Заплаче невтішно росами –
Злови їх у ніжні рученьки,
У скриню склади до посагу,
Що ждатиме червня змучено.
Не думай про гордість, пташечко,
Вустами цілуй гарячими,
А потім складай у чашечку,
Всі теплі деньки призначені.
Поп’єш з ними чаю солодко,
У темні часи зворушена…
А літо скінчилось, золотко!
Воно не хотіло – змушене...
#зновпонесло #ніхтонелюбиьлітотакякти
