Жила в одній сім'ї старенька кішка,
Служила вірно цілих дев'ять літ,
Ловила спритно в домі усіх мишок,
Яких не бравсь ловити жоден кіт.
Жила собі у люблячій родині,
Яка для неї сенс цього життя,
Розумною була вона до нині,
І зараз, і тоді малим дитям.
Красуня кішка біла і пухнаста,
Не знала лиха, бід, холодних днів,
Любила тільки в ліжко тепле впасти ,
Погледіти в солодких кілька снів.
Жила так довго кішка у родині,
А за вікном проходив їй незнаний лік,
Уже з'явився часом біль у спині,
І спритність ту відняв десятий рік.
Погляне у люстерко на веранді,
Змарніла шерсть і блиск очей погас,
Не віриться чомусь, що це насправді,
Що добігає вже дорогоцінний час.
Але вона не дивиться на старість,
Свої останні сили віддає,
З'явилася одна, єдина радість,
Проживши день у тепле ліжко йде.
Та вже у ньому не чекають кицю,
Не звуть її, на руки не беруть,
На кухні ставлять у кутку водицю,
А тепле молочко більш не дають.
Пройшла так осінь, геть старою стала,
Засмучена ,худюча і брудна,
А та любов ,яку раніше мала,
Забула ,їі знищили до дна.
Голодна кішка дивиться в віконце,
Де білим покривається земля,
Не так вже зігріває взимку сонце,
Лиш трішки усміхається здаля.
Кружляє сніг ,а кішка лапки із порогу,
Пішла ,він замітає їй сліди,
Пішла просити в інших допомогу,
Щоб не ступити крок більше сюди.
Блукала довго-довго киця двором,
Свої згасивши сили до нуля,
Але стару, змарнілу кішку,хвору,
Навіки тут покинула земля.
Померла кішка, лиш тепло згортає,
Вгорі ,у небесах вже рідний дім,
І тільки тіло киці поливають,
Сльозами ті, хто зберегти не вмів .
Та гляне кішка лиш згори на фото,
Де повернути хочуть вже їі,
Але любити знайте треба доти,
Доки ми із Вами, доки ще живі!
ID:
902133
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.01.2021 18:42:26
© дата внесення змiн: 06.02.2021 12:54:55
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
