Прочитавши попередній вірш,тоариш піддав мене
нещадній критиці-як можна про свою малу Батьківщину
писати російською мовою.
Я написав йому таку відповідь-
Я захотів на все поглянути очима
Твоїми,товаришу мій дорогий,
Я розумію-ти тут народився
І виріс,і поріг тут твій,
І батька тут ти поховав
І спогадів ось тут усіх багато,
Є щастя-матінка жива
І тут і жінка,діти,рідна хата..,
Тут все,на що спромігся ти,
Оце для тебе Батьківщина,
Озера-це село святе
Для тебе,для таких,як ти-як пуповина...
Всім серцем Україну я люблю
Але пізнав її отам,де зараз води,
Де зараз також,як раніш
Є заходи і сходи,
Там,де Солошино моє,
Мій хутір,той що Дворниківка-
Там народився,ріс я там-
А це мені не пополам.
Так,Озера також не чужі-
У цій землі лежить моя родина-
В ній дід мій,батько,мати і сестра,
Дорога в них була складна і длинна...
Але вони всі також звідтіля,
Там і війну пережили і голод,
Там дід колгоспом керував
Спасав людей в жару і в холод
І дядько мій життя там положив
Там ще живі мої сестра і брат,
Двоюрідні вони,але моя то кров,
Там даже може бути і мій сват,
Так що пробач,товаришу мене
Що я російськими словами
Писав про Батьківщину,це мине
А що не зрозумів-останеться між нами...
Похоже,зрозумів...
ID:
903384
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 02.02.2021 11:53:23
© дата внесення змiн: 02.02.2021 11:53:23
автор: Горох
Вкажіть причину вашої скарги
|