Вечір...вечір...догорає...
Он вже нічка йде до нас...
Хтось знаходить...хтось втрачає...
І біжить повз вікна час....
А так хочеться любити,
І кохати без кінця,
Просто б трішки довше жити,
Як той подих вітерця.
Вечір...вечір...магістралі,
Дивне полум'я в душі...
Ані слів, ані моралі,
Просто тиша і вірші...
Безліч...безліч...снів таємних,
Що зотліли у пітьмі,
З них, таких, таких взаємних
Шле любов привіт мені.
Шовком...шовком...доторкаюсь,
До єдиних почуттів,
Із якими залишаюсь,
Я на паперті життів...
Вірю...вірю...до знемоги
У відверті почуття,
Як у те, що є дороги
В наше світле майбуття....
***