Вийшла з хати вранці рано,
Низько літу поклонилась,
На подвір"ї тихо стала,
І природі усміхнулась...
Роздивилася навколо,
Сонце вигляда з-за хмари...
Вітерець дише тихенько,
Ніби вранішні примари...
Сиво - біла моя хата
Свої оченьки відкрила...
Буду я спостерігати,
Як птахи розкриють крила...
Першим випорхнув ось дятлик,
І на груші примостився,
Звідкись випурхнув і зяблик,
І на грушу подивився...
Політав навкруг тихенько,
Зупинивсь в гущавині,
Може дятлика злякався,
Заважать не став йому...
Чи здалось, чи я почула,
Теплом дихала земля,
Паруси уже напнули,
І степи, й ліси, й поля...
Вітер звідкись тут узявся,
Я відчула його сміх,
Мені дуб старий всміхався,
Розумів він тут усіх...
На жаль ранок закінчився,
Сонце щедро запекло...
День прийдешній появився,
Ніби ранку й не було...
Ну що ж, день бува цікавий,
Хоч жара нестерпно б"є...
Наче дід старий лукавий,
Із криниці воду п"є...
Повертаюся до хати,
Тут також вже справи є,
І варить, і прибирати,-
Днями кожному своє...
Після дня вечір настане,
В ньому також зваби є...
І газети, і журнали,
Спокій й тиша настає...
Ранок, день і вечір,- браво,
Додають усім снаги,
Телевізора забави,
І хорощі вночі сни...
