А десь життя дитиною пробігло,
Куди ж воно ото по колючках?
Нехай би біля мене поруч сіло
Метеликом на жовтих квіточках.
А вітер підійма моє вітрило
Та й я уже босоніж не біжу,
Ой, як же ти, життя, оце вхопило
Отак за мою душу, що пишу.
Куди мені звертатись за рядками?
Навіщо оцей хрест мені нести?
Я хочу за метеликом з батьками
В кульбабах аж до обрію плести.
Пустіть мене, там чую співа мати,
Я мушу, хоч на мить оцю зійти,
Летять роки гарматами у хати,
В які нам аж до смерті не ввійти.
Отак летить усе поміж собою:
Життя і смерть, обриви і шляхи...
Та між усим зустрілися з тобою
На півдороги втомлені птахи.
Зустрілись, відпочили й полетіли
До щастя, що відміряв для нас Бог.
Так довго на одинці клекотіли,
Давай же помовчим тепер удвох.
Олександр Кармишев
21.09.2021
Дякую що завітали)
Гарного вам дня
