Осіння днина, будня й ненатхненна,
Коня хапає за вузди й стремена:
— Стиш, гливий, свій шалений біг.
У стомі жовтень опустив рамена.
Невже цей листограю рай даремний
І витрухне, немов моріг?
Ті гобелени, викладені з хистом,
Звуть шемранням беззубої. Без зиску
Їх смуток звірчить у сувій,
І прийде інша, чиста, норовиста,
У парі з груднем—витязем плечистим
Й пломіння кине в сніговій.
…Була, була ж залюблена у осінь,
В гаї притихлі, майже безголосі,
В поділ калюж—колиску хмар.
Тепер мені більмом і сонце косить,
Мовляв, дивись: а небо-то не росить—
В карафках Божих весь нектар.
Не росоточі вечори й світанки,
Не пахнуть ними ночі м’ятно й п’янко,
Та знаю: річ не в тім. Не в тім…
…На сплін цей посміхнулись колежанки:
—У вірші драма? Прикра забаганка.
Бентег по вінця й так в житті
БРАВО, ВАЛЕНТИНО!
Уже і "жовтень опустив рамена"
і скоро прийде та скажена,
а я не напасу дровець і сіна...
Замерзли труби,чи кінець,
чи може будуть нові зміни?...
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
... І прийде інша, чиста, норовиста, у парі з груднем... Вже не так й довго залишилося її чекати. Завжди в захопленні від Вашої образності і майстерності.
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли я читаю ось такі вірші, я розумію, яка я примітивна у своїх... У Вас вишукані рими, метафори, образи, неймовірні порівняння!!! Браво! Насолода читати справжню лірику..
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ось така вона осінь, то примхлива, то щаслива!!! Чудова поезія Валюшо!!! Життя людей і природа часто пов*язані між собою!!! Щастя тобі сонечко і чудового настрою!!!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00