/вільний переклад слів пісні із к/ф «Жорстокий романс» /
Кошлатий джміль – на духм’яний хміль,
Чапля сіра – гульк, в очерет.
А циганська дочка все з коханим блука:
За живе мандрівний дух бере.
Так вперед, де циганські зірки кочові
Змінять сонце змарніле, бліде.
Чорні очі – печалі й журби вартові,
Ніби зорі оті де-не-де…
Щоб не дав для них Бог – по стежині удвох –
Не гадаючи в пекло чи рай.
За коханим їй йти в невідомі світи,
Хоч до краю землі, хоч за край.
Так вперед, де циганські зірки кочові
Світ побачень хмільних стережуть.
Де удосвіта, в штиль, на рожевості хвиль
Промінь сонця малює маршрут.
Так вперед, де б циганська зоря не зійшла,
З почуттям, що для милих – святе.
Там, де бурі імла, ніби Божа мітла,
Вічний пил океанський мете.
/Ілюстрація з к/ф "Табор уходит в небо"./
мене цей фільм з Михалковим чомусь тоді не зачепив узагалі ... тепер лише розумію, яка це нікчема ... талант виявляється не лише у вміннях і природному гуморі, а насамперед ... найбільший талант - бути людиною ... Він цю пісню співав. А от "Табір йде в небо" зачепив ... чудові актори ... і мабуть логічність і якась жорстока краса всього, що відбувалося ...
А ми колись співали цю пісню з фільму чудового режисера Е.Рязанова з подружкою під піаніно)) 
Прекрасно! 
