Ти дні рахуєш і дрімаєш біля моря,
Над головою гаснуть стомлені зірки,
Десь загубилась посивіла доля,
Де б ти не був - любитиму завжди
Горіла у вікні єдина свічка,
І юність спалахнула золотим,
Життя - всього лиш довга кінострічка,
Живи сьогодні, поки молодий
Минає наший рік - рік метеорів,
І вже нема нікого у вікні,
Я ще люблю, і не піду ніколи,
Аж поки вже не зникнуть всі світи
Прощай, мислитель - юний і наївний,
Я теж поет у хмарах грозових,
Наш сум терпкий, хоч і не вічний,
Мова тінь зникаюча у синій далині
Я лист останній біля тебе залишаю,
Прощальний, на папері й олівцем,
Це не тому, що більше не кохаю -
Це знак, що вічність також є кінцем
Тобі присвячую, ти юність запалила
Ніколи не згасай, ти чуєш, не згасай!
Я небо все віддам, зірками вкрите -
Пиши! Надійся! Запали! Кохай!
