Крізь цілу ніч до світу
на морі вихор грав...
Хтось йшов сюди з блакиту,
хтось при мені стояв.
Під місяцевим златом,
як ти, все шепотів
і рук твоїх обхватом,
як вуж, обвить хотів.
В мій білий скит суворий
блакить хтось з неба злив,
і довго грало море,
і місяць золотив.
І так всю ніч до світу
крізь ясну пелену
хтось з шуму і блакиту
ткав казку чарівну.
Edward Słoński (syn)
Baśń
Przez całą noc do świtu
na morzu wicher grał...
Ktoś do mnie zszedł z błękitu,
ktoś długo przy mnie stał.
Pod księżycowem złotem
twym głosem szeptał wciąż
I ramion twych oplotem
owijał mnie, jak wąż.
W pustelnię moją białą
ktoś z nieba błękit zlał —
i długo morze grało,
i księżyc złoto siał.
I tak skroś noc do świtu
przez księżycową jaśń,
ktoś z szumów i z błękitu
tkał czarodziejską baśń.