Пробач, мені мамо за розлуку!
Що далеко від дому у світах.
Без тебе печаль, смуток, розпука...
Не раз бачу я дитинство у снах.
В тузі ходжу, як одинокий птах
Шукаю своє гніздечко свій дім.
А відраду віднаходжу в піснях
У блакиті - сонечку золотім.
Я на вівтар святу любов несу
Низенько мамі клонюсь до землі.
До зірок твоє ім'я вознесу
Бо ти, мій земний ангел у житті.
Матусю, без тебе мерзне душа
Дмуть вітри та ллють холодні дощі.
В саду так сумно співає пташа
Стежка заросла в наш рай спориші.
Ти, лелекою прилети в наш сад
Обізвись соловейком на вишні.
Веди мене в золотий зорепад
І нагадай літо дні колишні.
Мамо, ти заспівай колискову!
Заколиши мої безсонні сни .
Я буду слухати твою мову
А ти під крило своє обійми.
Цілую сліди куди ходила ,
що вели мене в поля край села.
Там я була з тобою щаслива
І розправляла в небо два крила.
Шануйте, своїх матерів діти !
І дзвоніть часто по - телефону.
І без причини даруйте квіти
Возвеличте маму, як ікону.
Чудовий вірш, Марія! 
