Чи то сонце очі виїло,
Чи то сльози...
А козаче полем їхав,
Попід грозами.
Понад водами бурхливими,
Вздовж ланів та ярів,
Їхав пісню він наспівував,
Рубав вражів...
Ой не йди, не йди козаче,
Потойбічним берегом,
Хто ж триматиме мене,
Під рукою з оберегом.
Хто ж співати колискову,
Стане синові,
Якщо схилиш свою голову
Поряд з вражими...
Так співала дівчинонька,
Заклинала зілля,
На Купала в воду клала,
Та палила гілля.
Боронила свою долю
Словом ворожила,
Шепотіла свою волю,
Попіл над дорогою
Та й розвіяла...
(Мал. А.Литвин)
