міжповерхневий асфальт
луска загиблого міста
це міжстатевий штрафбат
подиху протиріччя
ти не вгамовуєш страх
він всеосильне всебіччя
твій потаємний спецназ
цілься
не бійся
в обличчя.
я не приховую джаз
правда він надто готичний
ти паралелепіпед. ти міст.
ти місто приречене чесним
мертвою гаванню крах
крафтове пиво із блуду
ми закарбовуєм жах
ми надто люди. нелюди.
ми надто море..
узбіччя.
смертникам посмішка в цвях
вибити передсузір'я надпліччя
де та ключиця що пір'ям
крилом і потойбіччям
ангелом статися жах
не уявляю імперій
голос на друзки мов град
серце мов вирване небо
я не утілюю страх
я не увірюю в сповідь
але залишу навзнак
кожне з імен
іроном долі
•
