Всього згадати стільки треба нам,
Бо часу квапиться ріка!
Бабусина долоня репана
Мою, дитячу, потиска.
Змарніла і у праці зморщена,
Суха і темна, шкарубка –
Та хто смачніше зварить борщика?
У вправних все горить руках!
В макітрі на пару варенички,
Сметана вабить – йде обід!
А працьовиті руки з величчю
Ллють кухоль молока тобі.
Щоб добриво підлити банкою
Йдемо удвох, аж за село.
Рука моя, крізь час, в серпанкові,
Стару шукає – із теплом.
Бувало, розмовляли різко ми,
Та стали руки рятівні,
Непоказні, весь вік потріскані –
Опорою життя мені…
дякую
