У всіх сусіди , як сусіди
Є добрі люди ,є і злі .
В одних ,на все життя обіда,
В других, кохання по весні .
А Василину Бог обідив,
Сусіда жодного не дав.
З одного боку цвинтар видно,
З другого вже будинок впав.
Так і жила собі спокійно ,
Не було лайки за межу .
Через кладовище постійно,
Топтала кожен день
стежу.
Так було швидше на роботу ,
Лиш п’ять хвилин і ти вже там .
А ще , вважала за турботу ,
Порядок вести могилками .
Там , де її стежина в’ється ,
Не було видно бур’янів .
І образ на хресті сміється
І пух кульбаби полетів .
Іде з роботи Василина,
До всіх вітається в хрестах.
Страху нема , бо уже звикла,
Несе цукерки у руках.
То дід Дем’ян дає гостинець,
Цукерки,печиво, платок.
То дід Оверко пару яблук,
Кладе для неї на горбок.
Від баби Наді, теж подяка ,
За людяність і доброту
Нова хустина, на ній маки
Їй шепотіли про журбу.
Такі сусіди в Василини,
Неговіркі і мовчазні,
Нема у них на всіх обіди,
Нема й кохання по весні…
5.11.2022р. Олександр Степан.
Щоб з того боку - суцільний цвинтар! Ото вже буде з ким вітатися!
