Ми крізь тенета й неминучисть тьми,
На пройдені спираючись помИлки,
Знаходимо все ж, пізнання горби,
Обходячи спокус і зваб завулки.
Так поступальним рухом від душі,
Де серце відчуває неба світло –
Ми крізь земні пройдЕмо спориші,
Щоб Майбуття явилось і розквітло!
Минуле послужило, як макет
І стало нам фундаментом до Сходу –
У майбутті лиш сяючий букет!
Печаль й скорбота змеркнуть, днів походу.
28.11.2022 р.
