Я, колись, розкладу всі світлини на килим,
Тепле світло із бра хай заповнить наш дім,
Скільки раз ти мене називала мій милий,
А я був не таким…Не таким, але втім…
Не на фото…В житті, справжній я, бесперечно,
Не безгрішний, яким хочеш бачити ти,
Не взірець, хай там що, і мабуть тут доречно,
Нагадати, що є, ліпші ще парубки.
Поміняти б волів, всі гріхи на невинність,
Та на обмін такий хто погодиться тут,
З кожним днем трачу я, Бога нашого милість,
І втрачаю, мабуть, головну в житті суть.
Силу волі в кулак, сонце зранку засвітить,
Діогеном не став і Платон теж не друг,
Але серце в добро, в мудрість світу ще вірить,
В битві вічній зі злом, й лицемірством навкруг.
Фото краще життя…На них усмішок більше,
Тьм’яне світло якщо, то ввижається всім,
Не таким все було, було значно гарнішим,
Не таким був і я…Не таким, але втім…
Ким для тебе б не був, я навіки з тобою,
Все покірно віддам, окрім болю й гріхів,
Принесу в жертву вмить, хоч життя, а хоч волю,
Тільки чути б, ти мій, ще багато років.
Кілька світлих ще фото зробити на пам’ять,
Де за усмішку сховані біль і хандра,
Хай живуть, аж допоки їх внуки не спалять,
Чи не впустить в смітник, чужа чиясь рука.
ID:
979428
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.04.2023 18:43:48
© дата внесення змiн: 06.04.2023 18:43:48
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
щоб бути завжди собою.
