*****
Україно-ненько,
Чом сумуєш ти?
Чом твоє сердéнько
Повне гіркоти?
"Важко я сумую,
Бо зустріла знов
Доленьку лихую
Проливають кров
Діти, бо зі сходу
Ворог злий прийшов
І лиш чинить шкоду.
З глузду він зійшов.
Спалює будинки
І лікарні теж
Без жалю краплинки,
Дитсадки… Та меж
Вороговій злості
Й підлості нема.
Не потрібні гості
Нам такі. Пройма
Душу невимовний
Біль, пекучий щем.
Палить невгамовний
Він, немов вогнем,
Й серце, бо не має
Ворог співчуття.
Все навкруг ламає,
Відбира життя
У мого народу
Через те, що він
Прагне мать свободу
Й волю, із колін
Вставши. Ввік не здасться
Ворогу він, ні.
Хай і може здасться,
Що кінець війні
Цій страшній не буде
Вже повік, однак
Буде. І здобуде
Перемогу так
Мужньо дні і ночі
З ворогом б’ючись,
Мій народ, бо мочі,
Сил, не боячись
Ворога лихого,
Доклада він всіх.
Буде дня одного
Замість плачу сміх
Радісний лунати.
Перемогу так
Буде він стрічати.
Ворог же відтак
Лиш зазна невдачі.
Він провалить всі
Враз свої задачі
Темні. У красі
Всій своїй прекрасній
Буду розцвітать.
Буду в долі щасній
Жити. Більше стать
Ворог не посміє
На шляху повік.
Навіть хай не мріє.
Я й народ мій вік
Матимемо волю
І свободу теж,
І щасливу долю.
І не буде меж
Щастю. Мить настане
Цяя чарівна
В мить, коли розтане,
Наче сніг, війна".
Євген Ковальчук, 23. 03. 2022
про правду нашого сьогодення.
