Я хочу додому, щоб діти росли в Україні,
Я хочу додому, щоб вже не боліла душа,
Хоч тут, за кордоном, неначе все добре, спокійно,
Та втома ламає і мов на частинки душа.
Постійно в новинах, шукаєш надію у стрічці,
Бо може скінчиться вже скоро та клята війна!
А потім, влучання. У місто де все таке рідне.
Де ти народилась і де прожила все життя,
І ні, не поїдеш, пригорнеш до себе дитину,
Бо маєш її захистити, у цьому мета…
Потерпиш ще трішки, без дому, без друзів і рідних
І часом здається, що ти на чужині одна.
Та знай, не одна, багато покинули рідних,
Покинули дім і справу усього життя
Взяли документи, дитину, собаку і кішку,
Крізь сльози і біль, почали з початку, з нуля.
Та ти не жалієшся, знаєш, буває і гірше,
Гойдаєш коляску, в ній тихо сопить немовля
І мрієш сказати комусь із далеких чи рідних,
Я їду додому, бо вже закінчилась війна!
©Марія Скочиліс
ID:
997325
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 29.10.2023 20:42:49
© дата внесення змiн: 29.10.2023 20:42:49
автор: Марія Скочиліс
Вкажіть причину вашої скарги
|
