я хочу їсти.
наче дивний сон так несподівано і майже випадково
знайти себе лежачою у чомусь, що пахне в’язко і злегка гірчить
засовуючи пальцями до рота цей слизький жах, цю спрагу і утому
я відчуваю як мої нутроти виштовхують ковтками хижий скрик
я відчуваю
голод. злива теплих крапель покриє шкіру і стече донизу
моїми віями. потрапить в слизову, протне наскрізь мої осліплі очі
чи можна говорити про любов, коли так конче хочеться поїсти?
дізнатися насичення, і повню, і надлишок, що преходить в біль
чи шлунок повний?
я не знаю. навкруги все тільки мокре і уже холодне
воно втрачає первинне тепло і я боюся. хочеться кричати
як ті обійми, теплі, що ніколи не дляться довше ніж забите сердце
вилічує останній свій ковток, поки не стане в грудях остаточно
і я збиваю зуби до кривавих ясен, коли врізаюся обличчям
у підлогу, аби доїсти крихти, що лежать розкриті і розірвані. це - я
хотіла їсти.
