Темна ніч і сива днина,
Стелять стежечки свої...
Я живу у сім"ї сина,
І тут гарне все мені...
Уже рік як я тут в сина
В місті Щеціні живу,
Почуваюся щаслива,
Сім"ю сина я люблю...
Син й невістка на роботі,
Є в них два лиш вихідні:
Це субота і неділя,
Найцікавіші ці дні...
Їхня донечка Лариса,
Має вже свою сім"ю,
І живе в іншій квартирі,
Внучку я також люблю...
І до нас вона приходить,
Гарна, ніжна й молода,
Повна знань вона і сили,
І уважна, й чарівна...
Не страшать мене тут болі,
А страшить мене війна,
На війні там зять і доня,
І болить всім нам війна...
Ми чекаєм перемоги,
Шлем посилки воякам,
Від розлуки є в нас болі,
Ця війна болить всім нам...
Довіряємо військовим:
Нашим донькам і синам,
І чекаєм перемоги,
Всім потрібна вона й нам...
Вірю я, що все ж діждуся
Перемоги, як і всі,
І додому повернуться
Наші діти всі живі...
Молю Бога додать сили,
Вистоять у цій борні...
І свободи, й перемоги,
Жить без воєн на землі...
Дякую, Катюшо! Там на війні і мої діти донечка Наталя і її чоловік Віктор Загорський, нещодавно журналісти брали у них інтерв"ю, і ми дома його дивилися і раділи, і сміялись, і плакали...Та і нині душі і серця у нас болять, бо ж де війна, там і біда, на жаль і смерті...
Дякую, Любо, і за увагу, і за розуміння! На цій війні є мої рідні: донечка моя Наталя і її чоловік Віктор Загорський, кілька днів тому у них брали інтерв"ю прямо там на фронті, ми його дивилися, і раділи, і плакали, і усміхалися...
