Вітер шумить, повіває.
Йде листопад понад краєм.
Вітер подув, полетіло
Листя пожовкле, змарніле.
Дощ моросить спозаранку.
Видно калюжі на г"анку.
Вітер листки обриває,
В купи побляклі зганяє.
Ромчик зітхнув, кривить рота.
В школу іти неохота.
Краще б лежати у ліжку,
Зовсім не бачити книжку,
А в інтернеті сидіти.
Люблять там бавитись діти.
Вітер в дворі розігрався.
Ромчик до школи попхався.
Щоб мати розум, як в тата,
Треба знання здобувати,
А не дивитись, як вітер
Ніжно розчісує квіти.
Щиро дякую за коментар.Мені на пенсії можна вже б і за природою спостерігати, та все не спостерігається чомусь і не спиться ночами. Не те, що колись, в молоді літа.
З цими дистанційними навчаннями я вперше побачив, що діти справді хочуть до школи. Але в таку осінню погоду, як у Вашому вірші, і не дивно, що Ромчик до школи не хотів іти. Вірш сподобався.