Так сильно стука серце в скронях,
З-під ніг зникає десь земля.
Ми повертаємось додому,
Бо зачекалась нас рідня.
Схиляють голови тополі,
Віддавши шану цим бійцям.
Хай дні щасливі дасть їм доля,
Їх вітер ніжно обіймав.
А швидше їх летять думки:
Як нас зустрінуть в ріднім краї?
Позбавим рідних від суми,
Що вороги прине́сли кляті.
З сльозами зустріч і в обіймах,
Та головне, що всі живі.
Крізь сльози посмішки помітні,
Хоч сум, і жалість на лиці.
Ви - наші воїни сміливі,
Ви захищали рідний край!
Найкращі ви у цілім світі,
Ми переможем! Ворог - знай!
Ми гордимося, ви - всесильні,
Таких, як ви, нема ніде.
Пошани людської ви гідні!
А новий день уже гряде!
Дуже гарно про повернення наших героїв! 
