Я хотів би зустріти тебе,
Вранці міцно тримаючи, ніжно...
Я хотів би зустріти ту мить,
Де зима любить нас, білосніжна...
Та хотів би, спиняючи час,
Заглядати в шаленії очі...
Ба, збагнути у сутінках нас...
До полону беззмінної ночі,
Де між сполохів, мерехту зір
Твоя усмішка сяє щасливо...
Я хотів би зустріти, повір,
Навіть в самую щільную зливу
Теплий твір від твоєї душі,
Рідний гомін самої природи...
І хотів би творити вірші
Від душі... від тепла... та від вроди
Золотистого скарбу прикрас,
Що тамує осердя барвисте...
Я хотів зустрічати би нас
У житті, що прямує плямисто
В темну прірву, сліпе майбуття...
Та хотів, щоби пам'яттю знали,
Що залишили слід від життя,
Не дарма нашу стежку топтали...
Я хотів би, щоб ружі плели,
Свої сни, всупереч тим негодам...
Я хотів би солодкії сни,
Мирний побут своєму народу,
Та бажав би усім ворогам
Тихим соняхом степ прикрашати...
Тиху ніч... Мирний сон усім вам...
Перемоги - незламним солдатам.
Віри кожному, понад усе,
Ситих днів та тепліших домівок...
І нехай наша доля несе
У минуле, до співу сопілок,
До плодючих та мирних садів
Та незайманих див дивокраїв...
Я хотів би, щоб я посивів
Серед рідних та милого краю...
Та хотів би зустріти тебе,
Вранці міцно тримаючи й ніжно
На безмежній хмарині небес
Та у вічністі цій білосніжній...