Ходило Щастя між людей –
Вони від того не добріли,
Бо вгамувати не уміли
Своїх загарбницьких ідей.
Любов, не криючись, брела –
Вони її не упізнали,
А потім ледь не зґвалтували,
Як хіть злягатися прийшла.
Потрібне Щастя стало всім,
Усі Любов шукати стали.
Не тямили, що ображали –
Пробачення просити б їм…
Можливо, в мареві хмільнім
Чи й справді: випало поету
З Любов’ю й Щастям бути третім –
Шукати істину в вині.
Він, захмелівши, упрохав
Їх повернутися між люди.
З тих пір, самотній, він усюди
В бокалі Істину шукав…
Червень 2024 року
Дякую за тонке відчуття вкладених думок! А щодо вина - у контексті хміль використаний як пояснення душевного стану, у якому поетові здалося, що він спілкується зі Щастям і Любов'ю.
In vini veritas - недарма ж мовили римляни!))) 
