У мене нині щодня перед очима цей пейзаж.
Назвала це місце Долиною туманів. Тут я нині живу, справді, ближче до неба.
*********
В долину туманів поринула осінь,
Ще спогадом літа минулого снить
І келихи злото-бурштинні підносить
Осіннього трунку в холодну блакить.
Долина туманів - осонцене мрево,
Втонули в нім жИтла і долі людські.
І думають думу осінню дерева,
Роняючи спогад на бруки міські.
А скелі, лісистою шкурою вкриті, -
Суворого краю навкруг вартові.
Тут дзвони церковні відлічують миті,
А час уповільнює кроки свої.
В долині туманів втопилася осінь...
Тут янголи ближче і подих небес.
Та й тут неспокійна епоха голосить
Розпачливим зойком технічних чудес.
