/рондель/
Стривожені безвістю я й листопад.
Болить сніг обом, і болить зимний вітер.
І помисел душить удавом обвитим:
Дорога одна, в голові ж – шістдесят.
Думки щогодини до тебе летять,
Озвися, прошу! Я не буду корити…
Стривожені безвістю я й листопад.
Болить сніг обом, і болить зимний вітер..
Міркуючи, час відсуваю назад,
Силкуюся вчинки собі пояснити.
Шлях руху по власне осібній орбіті.
Межу помилок, і спокус і принад.
Стривожені безвістю я й листопад.
