Забриніли вітром котики вербові,
Відчинили вікна сині небеса.
І забилось серце, сповнене любові,
Боже, світе ясний! Це ж яка краса!
Брунька зеленіє, пролісок, підсніжник,
Мов краплинки сонця у траві - жовтець.
Березень заходить трепетно і ніжно,
Радості початок, і біді - кінець.
І немов вітрила підіймають крила,
У гаю дерева, і летять увись.
А весна ступає - світла, гарна й мила,
Промінцем торкає - нумо, усміхнись!
Враз кудись зникають сумніви й тривоги,
Юність пригадалась, і дзвінкі пісні.
До надії знову стеляться дороги,
Хоч на мить коротку - віримо весні!
