Високо у небі линуть журавлі
і як хмарка сива тануть вдалині...
Журавлі, журавлики,не спішіть, заждіть
і мене у вирій із собой візьміть.
Полечу я з вами в синій висоті,
бо не можу жити я на самоті.
Полечу назустріч долі я своій.
Може, де зустріну в стороні чужій?
Може, за морями стріну я тебе?
Буду вдячна долі:це мене спасе.
Бо життя без тебе геть втрачає зміст,
що так дуже схоже на опалий лист.
Бо життя без тебе-це лише зима,
яка бідну душу снігом замела...
Журавлі, журавлики не спішіть, заждіть
і мене у вирій із собой візьміть...
Оценка поэта: 5 Эх... Как же я вас понимаю...Но будем надеяться,что если не удастся с журавлями улететь, то они нам на своих крыльях сами счастье принесут)
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Как же я вас понимаю...Но будем надеяться,что если не удастся с журавлями улететь, то они нам на своих крыльях сами счастье принесут) 
Як гарно..,як гарно...
