Останні хвилини,
Погашені свічки,
Лишилась на пам’ять,
Надія і мука…
Дивлюсь мов остання,
Ця хвилина життя,
Поїзд рушив й твій погляд,
Все в душі погасив…
Твої очі мов плач мій,
Що в мені не згасає.
І прощальний цілунок,
Який я пам’ятаю.
Знаєш я б все віддала,
Щоб почути голос твій,
Шкода час вже минув,
І тебе тут нема…
Я мов птах знов літаю,
У місцях де були,
Де лиш спогад лишивсь,
Й сльози миють думки…
Я не можу забути,
Твій цей погляд один.
Він щось в серці так коле,
Що не в змозі стерпіти…
Знаю час скоро лине,
Він загоює рани.
Але в жилах отрута,
Й серце далі тремтить…
Я не чую ту радість,
Що була у мені,
Все згасає мов квітка,
Що цвіте у останнє…
Ти мов ніченька темна,
У мені все лунаєш,
І весь час бачу образ,
Що в душі не минає,
Але кожна ця мить,
Вже немов як остання…
Тепер лиш ти моя надія,
Моя любов і мрія,
Лиш ти для кого хочу жити,
Для кого серце б’ється те…
Для тебе хочу я прожити…
Бажаю я тебе вернуть,
Та в серці біль,
І думка лиш про тебе,
Не знаю я чи довго,
Так зможу прожити,
І хто тепер обійме,
Засне в моїх думках.
Тепер лиш спогад ночі,
В моїй луна вона…
В кімнаті що кохала,
Мелодію душі,
Яка відчула смуток,
Уперше в пустоті…
Та спогади лунають,
Щораз усе гучніше,
Вони дають надію
У те, що поряд ти…
Хоч я не чую голос,
Який мене зігрів,
Я знаю ти кохаєш,
І поряд назавжди…
ID:
130431
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 18.05.2009 20:05:17
© дата внесення змiн: 18.05.2009 20:05:17
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
