Одного дня ти підеш,
Й в душі запалиш сум
Згасатиме кохання,
Як попіл в небесах…
Та знаю, що колись,
Проходитимеш знов,
Ти будеш там де вперше,
Ми поглядом зустрілись.
На мить згадаєш радість,
На мить зупиниш час,
Я буду зовсім поряд,
В думках твоїх пливти.
Відчуєш у душі,
Як страх тоді тебе душив,
Як зміг піти не попрощавшись,
Як зміг кохання те впустить…
І знаю що навмисне,
Я серце ранитиму,
І не раз…
Стоятиму , чекаючи ,
Зустріти погляд твій…
Та світ розтане у очах,
Надія й та завмре навіки,
І я піду туди…
Туди у безвість де ніколи,
Я не зустріну погляд твій,
Туди де сковані дороги,
Які вели лише в твій дім…
І пролинуть ті сльози,
Що ховала завжди,
Що від болю прощання,
Розривало думки…
І летітимуть роки,
Як день і ніч,
Як сміх і плач,
Як ти і я в пустих кімнатах,
Але на відстані від долі…
ID:
170383
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 07.02.2010 12:49:14
© дата внесення змiн: 07.02.2010 12:49:14
автор: Olenka
Вкажіть причину вашої скарги
|
