Протоптана людьми стежина в полі
Немов між зорями комети слід лежить
Не знайдеш кращої собі ти долі
Як на Землі поміж колосся в полі жить
З любовю врожаям давати долю
З заходом сонця повертатись у свій дім
Сонце ген вже сховалось за горою
А все земне життя черпає лише в нім
Лиш вітер колихає деревами
Та соловей виспівує немов дзвінок
До ранку жайворон під небесами
Співати перестав і в сутінках замовк
І так пливе життя тихо поволі
Його ніщо повік не може зупинить
Не просимо у неба кращой долі
Бо кращу долю треба в Бога заслужить
