Заграло сонце в океанській гладі,
Причепурилось до прозорих хвиль,
Почало підніматись по каскаду
Рожевих хмарок в голубу блакить.
Спочатку лише бісики пускало,
Тоді відкрило очі, припекло
Й хмаринки десь одразу заховались,
Й повітря від усмішки зайнялось.
Лиш океан всміхнувся тому зору,
Сховавши жар під товщою води,
І вигравали хвильки кольорово,
Несучись на піщані береги.
Перепрошую, тоді мабуть "сховавши"?
Ага, ще "товщею"
Звиняйте, пане Ігорю, але я вже така собі прискіплива жіночка... Полюбляю, коли мені виправляють помилки, і сама це роблю, коли бачу їх. Хоча, деяким авторам це не подобається. Тоді я обмежуюсь тільки одним разом.
та яке там співавторство?!.
перше, що в голову прийшдо під час читання Вашого вірша...
підкоректуйте на свій смак і добавте, якщо бажаєте...
без проблем,
(
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, трішки пізніше - не вистачає портального ліміту, а я ще дуже багато хочу сказати
Полюбляю, коли мені виправляють помилки, і сама це роблю, коли бачу їх. Хоча, деяким авторам це не подобається. Тоді я обмежуюсь тільки одним разом. 
Я жартую, дякую!
