Я сонце новороджене у грудні,
До свят завжди готуюся у будні.
До свят воскреснуть радощі загрудні,
Щоб птицями зриватися з-за грат
В безсонні далі позасутні;
Нудьги щезають хмароньки марудні,
Немов лячні трикутники бермудні
Тому, що я готуюся до свят!
Із заребер’я радощі облудні,
Мов зграйовища птиць нехарапутніх,
Втечуть кудись у простір позасутній,
Щоб я один лишивсь довікувать,
Мов білий вовк уроджений у грудні
У вовчій зграї гострозубих буднів,
Де існувати небезпечно, скрутно,
Де я завжди готуюся до свят,
Які почнуться рівно по полудні,
Коли злетиться рій гостей приблудних,
І стіл-стільник почистять гості-трутні,
Щоб під столом хмеліти і лежать,
Щоб там заснуть глибинно-непробудно,
Щоби проснутись звично-неогудно
У вовчій зграї гострозубих буднів,
Щоб готуватись до прийдешніх свят
В кімнаті, наче вулик прямокутній,
Такій тісній, як те таксі маршрутне,
З якої і минуле, і майбутнє
Містичним птаством виліта з-за грат
В бездонні далі позасутні;
Нудьги щезають хмароньки марудні,
Немов лячні трикутники бермудні
Тому, що я готуюся до свят!
