Я не знаю, про що написати тобі,
Але десь сторінками мого без початку роману
Я залишу порожній абзац, напиши його ти -
Тільки щось підказало: напевно, ще досить зарано.
Наче той персонаж, що навіки прижився в мені
Ти щоразу нагадуєш бути уважним в дорозі,
Темні ночі світлішими робиш, і довшими дні,
Коли сумно, ти завжди стоїш на порозі.
Мовчки дивишся в очі, вітаєшся як уві сні,
Віддається трьома голосами по вулиці слово,
В скронях сильно пульсує "вона не така, я усі",
Тільки серце шепоче "така ж, як і ти" знову й знову.
Я лишу тобі лист з привітанням чи так, щоб було,
Спільне фото, де сотні усмішок і очі,
Що дарують тобі найщиріше любові тепло
Полум'яною іскрою серед північної ночі.
Увімкну тобі світло, віддам свої записи й сни,
Заправлятиму синім чорнилом всі ручки,
Твої вірні думки, твої вислови, мрії міцні,
Твої сльози і долі всі рани занадто болючі
Опиши і нехай запалають вогнем,
Чорним попелом легко злетять у повітря,
Ти сама собі - бог, ти найкраща в собі, а вони
Мають просто знайти в собі краплю до тебе довіри.
Ти живеш, ти не вмієш вдавати життя,
Треба - плачеш, хіба що не треба, а хочеш,
Все розкажеш, запевниш, розставиш усе до пуття
І струною звучатиме рідний твій голос співочий.
Я пишу ні про що, трохи ти, трохи я, трохи світ,
Сторінками думок я впізнаю тебе через натовп,
Я пишу ні про що під пісні твої дещо сумні.
Я люблю. На взаємність чекати ще досить зарано.
ID:
214183
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 03.10.2010 21:58:25
© дата внесення змiн: 03.10.2010 21:58:25
автор: Lenchikk_n
Вкажіть причину вашої скарги
|
