Я не хотів би жити вічно,
Нічого вічного нема.
Коли прокинувся, вже пізно!
На носі знов люта зима.
Зима сніжним холодом віє,
Від того ніс в мене німіє.
Та зима далі завива,
І серце в холоді трима.
Я так любив, я був щасливим,
І було літо всюди вже.
Та лиш знайшов тебе єдину,
І втратив я одразу все.
Ти вкрала літо, вічне літо!
Без літа холодно мені.
А замість літа жовта квітка,
І я тримав її в руці..
Чому скажи життя так склалось?
Чому ти так відповіла?
Я так любив, та було мало,
І ти життя моє взяла.
